Бронники! Найзвичайнісіньке, на перший погляд, українське село. У кожного села є своя доля і вона невіддільна від долі нашої Вітчизни, від історії, від людського життя.

Село наше - це земля наших прадідів, земля наших дітей. Воно з'єднує покоління в одне ціле. Скільки пережило воно за своє існування, скільки бачило? Історія нашого села відходить в далеке XV століття у 1647 рік.

   Щоб ознайомити  наших читачів з с. Бронники ми пропонуємо вам уявно пройтися нашим краєзнавчим диліжансом.

http://dfiles.ru/files/hvyttl2b3

Перша зупинка нашого краєзнавчого

диліжансу  «Прадідівська».

   У записах Бронники виринають з 1545 року. Тоді в описі Луцького замку вказано, що брати Броневицькі Василь і Ждан "с. Бронники” були зобов’язані утримувати 3 замкові "городні”. За документами 1582 року "Бронники” належать частинами князю Мартину Велицькому, Василю Бронницькому й Здановій Бронницькій. Два роки опісля згадується Бронницький став і "Бронницький двор”.

    За даними 1889 року "с. Бронники волости Клеванской” мало 77 дворів, 602 жителів, 37 римо-католиків.

    Розповідають, у Бронниках з часів панщини стояв високий обеліск "Свята Гання”, дотла зруйновиний недавно. Пам’ятний знак, ошпалений хрестом, звеліла поставити якась вельможа Ганна, оскільки на цьому місці коні врятували її життя, які  перед страшною прірвою раптом зупинились. Зараз ця горбиста околиця—Свята Гання– частково забудована, а самого пам’ятника вже не має.

Друга зупинка краєзнавчого диліжансу  «Повстанська».

З давніх часів через село Бронники проходив головний поштово - торговий тракт.

Село мало церковно - приходську школу,  церкву, трактир. На території  села проходили  військові бої війська литовського, французького, австро-угорського, польського, російського. Тут було розташошовано табір турецького султана, перед  початком  походу на Пересопницю.

Назва нашого села  походить від слова  броня. Тобто  кувати зброю та  тримати оборону, боронити від ворога. Довгі роки поневоленого життя  викликають протести