Останнім часом в роботу школи увійшло поняття  «дитина, яка опинилася в соціально складній (небезпечній) ситуації»  - поняття, яке досить яскраво  висвітлює долю дитини, її неоднозначну ризикову соціальну перспективу. Такі діти, як правило, позбавлені нормальних умов для розвитку, що призводить до негативних наслідків психологічного і соціального характеру. Саме ці діти становлять    так звану «групу ризику»  і тому потребують допомоги, яка спрямована, з однієї сторони, на зміну важкої життєвої або соціально – небезпечної ситуації, в якій вони опинилися, а з іншої сторони – на мінімізацію її соціальних, психологічних, педагогічних проблем і труднощів з метою їх поетапного вирішення. І тому саме  комплексний підхід в роботі з цією категорією дітей  повинен бути  покладений в основу діяльності педагогічних колективів, створення  соціально – педагогічних технологій роботи  з даною категорією дітей повинно бути в діяльності  педагогічних колективів шкіл.

         На сучасному етапі роботи навчального закладу соціально – педагогічна реабілітація є провідним напрямком у діяльності  педагогічних колективів  з дітьми « групи ризику». Вона вимагає індивідуальної роботи з кожним конкретним учнем і входить до обов’язків кожного педагогічного працівника: класного керівника, практичного психолога, вчителя-предметника тощо. Цей напрямок реалізується у різних видах діяльності.

1.     Соціально – педагогічна підтримка здійснюються у співпраці з органами місцевого самоврядування та різноманітними відомствами, які наділені повноваженнями для влаштування дитини та засобами на її утримання, а також з громадськістю у розпорядженні якої наявні фонди та волонтери.

2.     Соціальний контроль, у якому реалізується функція школи як одного з суб’єктів профілактики дитячої бездоглядності і правопорушень, здійснюється у взаємодії зі службою у справах дітей і захисту їхніх прав. Така діяльність вимагає від  педагогічного працівника  додаткових знань та  вмінь, часто особливої мужності, але головне, готовності вступитися за інтереси учнів у протидію соціальній стихії. Тому  педагогу необхідно оволодіти спеціальними методами роботи, формами співпраці з авторитетними силами суспільства і держави.

3.     Педагогічна реабілітація – це соціальна підтримка всередині навчально – виховного процесу. Вона передбачає – покращення соціально – психологічного статусу неуспішного учня. При цьому педагог, по суті виступає захисником особистості дитини від байдуже відштовхуючого середовища, своїм авторитетом і вмінням полегшує тиск на слабшого.

4.     Психопрофілактика спрямована на виявлення учнів, шкільна дезадаптація яких викликана обмеженими можливостями їхнього здоров’я . Такі діти повинні бути на особливому обліку. Тісна співпраця з лікарем і психологом. Вчасно взяти їх під контроль, прийняти і затвердити план реабілітаційних заходів, просліджувати за її реалізацією – над цим повинен працювати, практичний психолог, медичний працівник, класний  керівник та кожний педагог навчального закладу.

Метою програми є створення комплексної системи виховної діяльності педагогічного колективу з дітьми «групи ризику».

Банк даних нормативно – правових документів:  

-                  Національна комплексна кампанія «Стоп насильству!»;

-                  Цільові заходи з профілактики правопорушень серед неповнолітніх, запобігання дитячої безпритульності та бездоглядності;

-                  Державна соціальна програма зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення

-                  План заходів щодо посилення освітньо-профілактичної роботи з питань впливу і протидії проявам вживання спиртних напоїв дітьми, учнівською  та студентською молоддю;

-                  Концепція реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів;

-                  Обласна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

-                  Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації конвенції ООН про права дитини до 2016 р».

Форми роботи з дітьми «групи ризику»:

-         Індивідуальна;

-         Групова.

Етапи роботи з дітьми «групи ризику»:

Організаційні соціально – педагогічні технології розпочинаються із формування банку даних дітей і підлітків «групи ризику»:

-         із сімей які знаходяться в соціально – небезпечному положенні (з неблагополучних сімей;  багатодітних сімей;  малозабезпечених сімей; з неповних сімей; діти-сироти, позбавлені батьківського піклування; діти-напівсироти; діти-чорнобильці);

-         бездоглядних;

-         які займаються бродяжництвом і жебрацтвом;

-         які утримуються в соціально – реабілітаційних центрах для неповнолітніх, соціальних притулках, центрах допомоги дітям, які залишилися без батьківської опіки, спеціальних навчально – виховних та інших закладах для неповнолітніх, які потребують соціальної допомоги і реабілітації;

-         які вживають наркотичні засоби або психотропні речовини без призначення лікаря або речовини, що викликають одурманювання;

-         які скоїли правопорушення до досягнення віку, з якого наступає адміністративна відповідальність;

-         які не підлягають кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого наступає кримінальна відповідальність або внаслідок відставання в психічному розвитку, що не пов’язане з психічним розладом;

-         які знаходяться на обліку у відділі профілактики правопорушень неповнолітніх;

-         які знаходяться на внутрішкільному обліку;

-         які знаходяться на обліку в комісії у справах неповнолітніх;

-         які зазнали жорстокого поводження та насильства;

-          діти з вадами особистісного розвитку (агресивні; імпульсивні; невпевнені; з підвищеним рівнем тривожності; гіперактивні; схильні до нечесної поведінки; замкнуті);

     -    діти трудових мігрантів.                                                                             

     -    які відносяться до неформальних молодіжних об’єднань;

     -    діти з низьким рівнем знань.

Під час формування банку даних уточнюються такі позиції:

-         які причини взяття на облік;

-         які структури працюють з підлітками;

-         яка робота проводиться для вирішення проблеми;

-         що ще можна зробити для вирішення проблеми;

-         чи немає дітей, не взятих на облік, хоч для цього і є підстави.

Формуючи банк даних, педагогічний колектив дотримується принципів конфіденційності і таємниць дитини, інформація тільки для службового користування. Проведення даної роботи доручено  фахівцям психологічної служби із вимогою сурового дотримання вище зазначених умов конфіденційності даних.

Діагностика проблем особистого і соціального розвитку дітей і підлітків, які потрапляють у сферу діяльності педколективу, психологом.

Дана функція необхідна для уточнення соціальних і психолого-педагогічних особливостей кожної дитини, відомості про яку потрапляють в банк даних.

Для цього психолог працює з дитиною, з класним керівником, з вчителями, батьками з метою з`язуванням ситуації, в якій знаходиться дитина.

Психолог:

-         вивчає індивідуальні схильності дитини і виявляє її інтереси і потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці, визначає їх причини, відслідковує джерела виникнення  конфліктних ситуацій;

-         досліджує умови і особливості відносин у мікросередовищі життєдіяльності дитини.

За результатами діагностики психолог визначає суть проблеми, підбирає адекватні психолого-педагогічні, соціальні засоби для ефективного вирішення як індивідуально, так і в групах.

  Індивідуальні соціально-педагогічні програми розробляються з метою надання своєчасної соціально-педагогічної допомоги і підтримки дитині, яка знаходиться в соціально-небезпечному становищі. Розробка і затвердження програм соціально – педагогічної діяльності з дитиною, групою, спільнотою.

Групові програми розробляються для вирішення проблеми конкретної групи підлітків, що виявлені під час діагностики.

     Всі програми розглядаються і затверджуються на педагогічній раді школи.

Забезпечення умов реалізації програми:

Класний керівник, при потребі – практичний психолог, є головними дійовими особами в роботі з  дитиною.

Класний керівник є посередником серед усіх служб:

-         організовує реалізацію і проводить індивідуальні соціально-педагогічні програми;

-         організовує, координує, контролює і приймає участь в реалізації групових і суспільних програм;

-         відслідковує результати;

-         інформує відповідні служби про результати взаємодії міжвідомчих структур з реалізації індивідуальних програм;

-         інформує директора навчального закладу про хід виконання програм;

-         педагогічний колектив про результати взаємодії внутрішньошкільних структур з виконання програм;

Консультування:

Дана функція має на меті консультування осіб, які зацікавлені у вирішені соціально-педагогічних проблем дітей групи ризику. Проводиться ця робота психологом, класним керівником та керівником навчального закладу.

Етичні норми допомоги  дитині:

У своїй індивідуально-профілактичній роботі з дитиною, яка знаходиться у соціально складній ситуації,  педагог повинен керуватися такими заповідями:

  -   не нашкодь;

  -   не оцінюй;

  -   приймай дитину такою, яка вона є;

  -   дотримуйся конфіденційності;

  -   дотримуйся взаємної відвертості з дитиною, але зберігай деяку дистанцію;

  -   не позбавляй дитину права відповідати за свої вчинки, не давай порад, розмовою, запитаннями спонукай її до рішення;

  -   зведи до мінімуму вживання спеціальних термінів;

  -   дотримуйся принципу добровільності, але ненав’язливо формуй розуміння важливості думки дорослого, співпраці з учителем.